1. Словник синонімів української мови

призвідник

ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Головний винуватець, призвідник бійки, організатор випивок і нічних пригод — він, Уланчик (П. Дорошко); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); Через кілька день голова половив усіх провинників і посадив на день у холодну, а Дениса, як привідця тому всьому, посадив на три дні (І. Нечуй-Левицький); Він був причинцем смерті степової мільйонерки Софії Фальцфейн (О. Гончар).

ОРГАНІЗА́ТОР (той, хто організовує, засновує, налагоджує або впорядковує що-небудь), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИВІ́ДЕЦЬ розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ розм., ПРИВІ́ДЦЯ розм.; ЗАВОДІ́Й розм. (перев. витівок, бенкетів, сварок), ЗАВОДІЯ́КА розм. Сірко був організатором численних походів запоріжців проти турецько-татарських загарбників (І. Шаповал); (Микола) був призвідник усіх забав (В. Гжицький); Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський); У нас вийшла газета, хто був її привідцем — не знаю (з науково-популярної літератури); Прикажчик не без підстав підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призвідник — призві́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. призвідник — (бунту) привідець, привідця, спричинник, причинець, ЗАВОДІЙ, органзатор, винуватець. Словник синонімів Караванського
  3. призвідник — див. заводей Словник синонімів Вусика
  4. призвідник — -а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. || Той, хто спричиняє що-небудь. || Винуватець чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. призвідник — ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (В. Гжицький); Після страйку .. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. призвідник — Призві́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. призвідник — ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (Гжицький, У світ.., 1960, 79); Після страйку.. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (Знання.. Словник української мови в 11 томах