прикріплений
ПРИКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прикріпи́ти.
Коля стояв біля печі і крізь сині окуляри, прикріплені до кашкета, наглядав за роботою завалочної машини (М. Руденко);
– А з вивозкою зерна на пункт заготзерна як у вас? – Маємо прикріплену одну автомашину (Остап Вишня);
Життя попівське так ув'язнене в одвічні рами, так опреділене на багато літ уперед. Прикріплене до непорушної доктрини, робить і саму касту непорушною (Г. Хоткевич);
До бронетранспортера були прикріплені котушки з намотаними на них кілометровим тросом і закріпленими на ньому дозиметрами (з наук. літ.);
Із зростанням технічної потужності людини розширюється простір її свободи. Первісна людина прикріплена до місця на землі і живе згідно з ритмами пір року. А сучасна людина може жити і в космосі, і на дні морському, і у льодах Антарктиди (з газ.);
// прикрі́плено, безос. пред.
Рок Петерсон часто відвідував цей сад, оскільки було в нім багато кам'яних скульптур, і одного дня помітив, що вертикальний моноліт прикріплено до плити в землі шурупами (із журн.).
Значення в інших словниках
- прикріплений — прикрі́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прикріплений — [приекр’іплеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- прикріплений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прикріпити. || прикріплено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикріплений — Прикрі́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прикріплений — ПРИКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикріпи́ти. Коля стояв біля печі і крізь сині окуляри, прикріплені до кашкета, наглядав за роботою завалочної машини (Руд., Вітер.., 1958, 17); Основна ознака кріпосного права та, що селянство.. Словник української мови в 11 томах