прикінчувати
ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, розм.
Позбавляти життя; убивати, добивати.
– А як же думаєш розправитися з паном? – Як доведеться! Зможу – в лісі обухом прикінчу, а ні – руками задушу (М. Стельмах);
Вершомет спритним ударом одразу прикінчив песця (М. Трублаїні);
* Образно. Апологетика прикінчує мистецтво (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикінчувати — прикі́нчувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прикінчувати — -ую, -уєш, недок., прикінчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. — А як же думаєш розправитися з паном? — Як доведеться!... Словник української мови в 11 томах