1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прикінчувати

прикі́нчувати

-ую, -уєш, недок., прикінчити, -чу, -чиш, док., перех., розм.

Позбавляти життя; убивати, добивати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикінчувати — прикі́нчувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. – А як же думаєш розправитися з паном? – Як доведеться! Зможу – в лісі обухом прикінчу, а ні – руками задушу (М. Словник української мови у 20 томах
  3. прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. — А як же думаєш розправитися з паном? — Як доведеться!... Словник української мови в 11 томах