прилучатися

ПРИЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док.

1. Підходячи до гурту або до кого-небудь, приєднуватися.

Капітан зганяє їх [солдатів], завертає. Прилучаються до нас (С. Васильченко);

Хто оддалеки забачить срібний пірнач, так і прилучається до боку ніжинського осаула (П. Куліш);

Він оглядався по дорозі, чи не можна б до когось прилучитися, але нікого такого не надибував (Н. Кобринська);

Таня скористалася з неї [паузи], покинула кабінет і теж прилучилася до натовпу, непомітно ставши позаду всіх (Г. Епік);

// Ставати належним до якогось товариства, якоїсь групи, категорії людей.

Зараз, в цю мить, він прилучався до мужнього і гордого, компанійського і простого, на диво дружного товариства висотних орлів... (І. Волошин);

Оце вже виплатила всі задавнені листовні довги, то аж полегшало, а тепер уже писатиму тільки постійним кореспондентам, себто тим, що сами [самі] часто пишуть і хутко відповідають. Від тебе залежить прилучитись до сеї категорії (Леся Українка);

– Приходжу виправдатися і просити вибачення в пана начальника за те, що своїм підписом прилучилася до людей, котрі ворожо проти Вас виступають (Уляна Кравченко);

// Вважатися належним до якогось класу, якоїсь групи, категорії людей.

Закон про сословні права усім ясує, що козаки прилучаються до хрестян [селян] (Панас Мирний).

2. Починати брати участь у дії, яка виконується іншим, іншими.

Ведмідь пританцьовує, запрошує Бабусю і з нею прилучається до танцю (О. Олесь);

Інколи прилучається до бесіди і майстер Никифір (Марко Черемшина);

Притиснувшись до муру, Шмалько просунув ствол мушкета в нішу, посилаючи туди кулю за кулею. За хвилину до нього прилучився Чоботар (С. Добровольський);

Ми з Микитенком мусили розпочинати наші [українські] пісні. Відразу ж прилучився Чубар, а потім і Климент Єфремович (Іван Ле);

// Починати звучати (про голос, звуки), приєднуючись до тих, що звучать (голосу, звуків).

Співає [Прісцілла] псалом .. Згодом до неї прилучаються голоси й інших засуджених християн (Леся Українка);

Шум наростав, до нього прилучалися інші звуки (О. Гуреїв);

До верескливого баса тещі Колибердихи враз прилучився тоненький дівочий голосок – Данилку! .. Даньку!.. (Ю. Смолич);

// Ставати учасником якої-небудь справи.

Він, один із немногих [небагатьох] людей старшого покоління, душею і тілом прилучився до радикального селянського руху (І. Франко);

[Мартіан:] Син адвоката може прилучитись до діла батька (Леся Українка);

// Починати займатися чим-небудь, братися за щось.

Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський);

[Поліна:] Я хочу і сама прилучитися до спорту, але для початку... візуально (В. Собко);

// Ставати на чийсь бік в думках, переконаннях.

Може й Ви, добродію, прилучитеся до нашої думки – дати що-небудь невеличке з своїх творів до нашого збірника? (Панас Мирний);

// Видавати себе за співавтора чиєїсь праці.

У Ігнатьєва знову закипіло серце. Чому це всі намагаються якось прилучитись до його винаходу, до його таланту, до його слави? (В. Собко).

3. Пізнавати що-небудь, переймати щось.

Готуючись до вистав, кріпосні актори вивчали театральну справу і таким чином прилучалися до сценічної та музичної культури (з наук. літ.);

На схилі Х ст. русини прилучилися до християнства (з газ.);

– З виховання – так, я не алтайка. Я мала честь .. прилучитись до російської культури (В. Гжицький).

4. З'являтися на додаток до чого-небудь.

Ясно зринали в пам'яті складені за ніч рядочки, до них прилучались інші (В. Козаченко);

До тих гідностей, що їх мав лейтенант раніше, тепер прилучалася ще одна, особливо приваблива, виняткова (О. Гончар);

До мішаного почуття несмаку та втіхи прилучалося ще третє – неспокій (Н. Кобринська);

До тривоги прилучились одинокі й далі часті постріли (Я. Качура).

5. розм. Те саме, що трапля́тися.

Мати .. чула, що таке ж саме лихо прилучилось з одною матір'ю, як ховалась вона по лісах з маленькою дитинкою (О. Стороженко);

А тут, це було року двадцять восьмого чи двадцять дев'ятого, посуха прилучилася (М. Олійник);

Прилучалося мені, проводивши Катрю, того Чайченка зустрічати (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилучатися — прилуча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прилучатися — -аюся, -аєшся, недок., прилучитися, -лучуся, -лучишся, док. 1》 Підходячи до гурту або до кого-небудь, приєднуватися. || Ставати належним до якогось товариства, якоїсь групи, категорії людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прилучатися — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  4. прилучатися — ПРИЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док. 1. Підходячи до гурту або до кого-небудь, приєднуватися. Капітан зганяє їх [солдатів], завертає. Прилучаються до нас (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах