приманювати

ПРИМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Змушувати наближатися (рибу, птаха, звіра і т. ін.), застосовуючи якусь приманку.

Було дітей до себе прикликає [Павло], пташок приманює – тішиться, як до його біжать, як линуть... (Марко Вовчок);

Я його [кота] вже й м'ясом приманював – нічого не допомогло (Ю. Збанацький);

– Ти навіщо мою рибу приманюєш? – спитав хлопець (О. Донченко);

Франка шелестом зерна у фартусі приманила довірливого Дончака [жеребця] (С. Чорнобривець).

2. Підкликати кого-небудь до себе.

Баштанник перед цим розказав мені казку про відьму, котра ловко підробляла голоси під голоси матерів та батьків, і таким робом приманювала до себе дітей і висмоктувала з них кров (з наук. літ.);

[Риндичка:] Так ото чую, щось няка на мого Рябка: “Ня, цю-цю! Ня!..” Слухаю, аж то вона приманила його до себе (М. Кропивницький);

Прийшов під монастирську браму, – виглядаю, викликаю – приманив до себе худенького, бліденького, старенького служку (Марко Вовчок);

// Змушувати прибувати кого-небудь кудись, приваблюючи чимсь.

Оборав [Стадницький] своїми плугами “пустівські поля”, з яких селянство повтікало від шляхти, й почав приманювати на них посполитих і підсусідків дрібною даниною – двадцять злотих чиншу за рік (М. Стельмах);

– Кого ти привів в наш садок? Чи царівну, чи князівну, чи, може, приманив якусь русалку? – питала цариця в сина (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. – Ні, це ти, моє золото, приманила долю до нашої хати! Поки я сам жив, поти бідував (І. Нечуй-Левицький).

3. перев. недок. Привертати увагу, притягати до себе своєю красою, принадністю.

– Кращі, може, є від тебе, – Одмовля чийсь голосок, – І приманюють до себе Гарні очі і роток (Л. Глібов);

Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (О. Кобилянська);

Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки, а солодкий їх запах приманював здалека (Н. Кобринська);

// Викликати появу кого-, чого-небудь.

Макові цвіти безмежні, одначе приманюють, оп'яняють метеликів юрбу шумливу... (Уляна Кравченко);

Хіба знав він, .. що йому самому доведеться копати не одну могилу для своїх бойових товаришів і ховати їх навіть без салюту, щоб не приманити ворога, який шниряє поблизу? (Григорій Тютюнник);

// Спокушати кого-небудь (про щось).

Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов);

Чи тебе так вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та корови?! (Уляна Кравченко);

// Викликати якийсь інтерес (про кого-, що-небудь).

Ані люде, ані їх чини не приманюють мене (В. Стефаник).

4. розм. Певними заходами викликати в кого-небудь почуття кохання, зваблювати.

– Де ж я того чоловічого духу дістану? – журиться вдова. – Вдівець не трапляється, а жонатого приманювати Бог не велить (Григорій Тютюнник).