приманювати

ПРИМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., перех.

1. Змушувати наближатися (рибу, птаха, звіра і т. ін.), застосовуючи якусь приманку.

Було дітей до себе прикликає [Павло], пташок приманює — тішиться, як до його біжать, як линуть… (Вовчок, І, 1955, 178);

Я його [кота] вже й м’ясом приманював — нічого не допомогло (Збан., Мор. чайка, 1959, 94);

— Ти навіщо мою рибу приманюєш? — спитав хлопець (Донч., VI, 1957, 264);

Франка шелестом зерна у фартусі приманила довірливого Дончака [жеребця] (Чорн., Потік.., 1956, 290).

2. Підкликати кого-небудь до себе.

Баштанник перед цим розказав мені казку про відьму, котра ловко підробляла голоси під голоси матерів та батьків, і таким робом приманювала до себе дітей і висмоктувала з них кров (Збірник про Кроп., 1955, 19);

[Риндичка:] Так ото чую, щось няка на мого Рябка: «Ня, цю-цю! Ня!..» Слухаю, аж то вона приманила його до себе (Кроп., І, 1958, 508);

Прийшов під монастирську браму, — виглядаю, викликаю — приманив до себе худенького, бліденького, старенького служку (Вовчок, VI, 1956, 252);

// Змушувати прибувати кого-небудь кудись, приваблюючи чимсь.

Оборав [Стадницький] своїми плугами «пустівські поля», з яких селянство повтікало від шляхти, й почав приманювати на них посполитих і підсусідків дрібною даниною — двадцять злотих чиншу за рік (Стельмах, І, 1962, 15);

— Кого ти привів в наш садок? Чи царівну, чи князівну, чи, може, приманив якусь русалку? — питала цариця в сина (Н.-Лев., IV, 1956, 26);

*Образно. — Ні, це ти, моє золото, приманила долю до нашої хати! Поки я сам жив, поти бідував (Н.-Лев., І, 1956, 159).

3. перев. недок. Привертати увагу, притягати до себе своєю красою, принадністю.

— Кращі, може, є від тебе, — Одмовля чийсь голосок, — І приманюють до себе Гарні очі і роток (Гл., Вибр., 1951, 232);

Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (Коб., II, 1956, 28);

Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки, а солодкий їх запах приманював здалека (Кобр., Вибр., 1954, 84);

// Викликати появу кого-, чого-небудь.

Макові цвіти безмежні, одначе приманюють, оп’яняють метеликів юрбу шумливу… (У. Кравч., Вибр., 1958, 290);

Хіба знав він, ..що йому самому доведеться копати не одну могилу для своїх бойових товаришів і ховати їх навіть без салюту, щоб не приманити ворога, який шниряє поблизу? (Тют., Вир, 1964, 203);

// Спокушати кого-небудь (про щось).

Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Гл., Вибр., 1951, 91);

Чи тебе так вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та корови?! (У. Кравч., Вибр., 1958, 119);

// Викликати якийсь інтерес (про кого-, що-небудь).

Ані люде, ані їх чини не приманюють мене (Стеф., III, 1954, 199).

4. розм. Певними заходами викликати в кого-небудь почуття кохання, зваблювати.

— Де ж я того чоловічого духу дістану? — журиться вдова. — Вдівець не трапляється, а жонатого приманювати бог не велить (Тют., Вир, 1964, 86).