примеркати

ПРИМЕРКА́ТИ, ає, недок., ПРИМЕ́РКНУТИ, ПРИМЕ́РКТИ, кне; мин. ч. приме́рк, ла, ло; док.

1. Втрачати яскравість; тьмяніти.

Поснули [Чіпка та Лушня] вже тоді, як .. на темному небі примеркали зорі (Панас Мирний);

Снідали в мовчанні. За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко);

Місяць примерк, і під темним наметом кучерявих шапок дубини було темно (Л. Яновська);

* Образно. Він же [первісток] крізь хмарку запони місячком їй [матері] видається. То просіяє, всміхнувшись, то знову ледь-ледь примеркає... (І. Вирган);

// Пригасати.

На кожному ліхтарному та телеграфному стовпі, скрапуючи гарячою смолою на брук, спалахували й примеркали, і знову спалахували, щоб знову примеркнути – смолоскипи (Ю. Смолич);

// у сполуч. зі сл. очі, погляд. Втрачати блиск, жвавість.

Ріка мелодій грала, клекотіла, І він [диригент] палав, як невичерпна сила, – Та враз почувся смерті строгий стук. Але побачив лиш один із зали, Як очі чародія примеркали, Як паличку він випустив із рук (М. Рильський);

// Втрачати чіткі обриси, барви; затьмарюватися.

Вже кури сплять. До теплого порога Злетілись мухи, Примерка дорога (В. Мисик);

// перен. Втрачати силу свого вияву, значення; слабшати.

[Джонатан:] І що ж? Вони [мрії] не зникли? [Річард:] Ні, ще не зникли, хоч примеркли трохи (Леся Українка);

Спадщина геніального поета [Т. Шевченка] не тільки не примеркла – вона дедалі пишніше розгоряється, осяваючи весь світ (М. Рильський).

2. безос. Починати смеркати.

Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко);

Примеркло. Над темним лісом виходила вечірня зоря (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

примеркати

Значення в інших словниках