примеркати

ПРИМЕРКА́ТИ, ає, недок., ПРИМЕ́РКНУТИ і ПРИМЕ́РКТИ, кне; мин. ч. приме́рк, ла, ло; док.

1. Втрачати яскравість; тьмяніти.

Поснули [Чіпка та Лушня] вже тоді, як.. на темному небі примеркали зорі (Мирний, II, 1954, 210);

Снідали в мовчанні. За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (Скл., Святослав, 1959, 101);

Місяць примерк, і під темним наметом кучерявих шапок дубини було темно (Л. Янов., І, 1959, 354);

*Образно. Міри нема її [материному] щастю, як полю колгоспному краю. Він же [первісток] крізь хмарку запони місячком їй видається. То просіяє, всміхнувшись, то знову ледь-ледь примеркає… (Вирган, В розп. літа, 1959, 72);

// Пригасати.

На кожному ліхтарному та телеграфному стовпі, скрапуючи гарячою смолою на брук, спалахували й примеркали, і знову спалахували, щоб знову примеркнути — смолоскипи (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 468);

// у сполуч. із сл. очі, погляд. Втрачати блиск, жвавість.

Ріка мелодій грала, клекотіла, І він [диригент] палав, як невичерпна сила, — Та враз почувся смерті строгий стук. Але побачив лиш один із зали, Як очі чародія примеркали, Як паличку він випустив із рук (Рильський, II, 1960, 157);

// Втрачати чіткі обриси, барви; затьмарюватися.

Вже кури сплять. До теплого порога Злетілись мухи, Примерка дорога (Мисик, Верховіття, 1963, 88);

// перен. Втрачати силу свого вияву, значення; слабшати.

[Джонатан:] І що ж? Вони [мрії] не зникли? [Річард:] Ні, ще не зникли, хоч примеркли трохи (Л. Укр., III, 1952, 43);

Спадщина геніального поета [Т. Шевченка] не тільки не примеркла — вона дедалі пишніше розгоряється, осяваючи весь світ (Рильський, III, 1956, 254).

2. безос. Починати смеркати.

Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 93);

Примеркло. Над темним лісом виходила вечірня зоря (Вас., II, 1959, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

примеркати

Значення в інших словниках