примовкати
ПРИМОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМО́ВКНУТИ, ну, неш, док.
1. Переставати говорити, співати, кричати і т. ін. на якийсь час.
Щойно примовкала Надійка, вона відразу ж підтримувала, її: – Правильно! З нашого Ігоря гнуздечки ні на секунду не знімайте (Ю. Шовкопляс);
Коли .. підходив лікар Заброда, моряки примовкали і одразу переводили розмову на щось інше (В. Кучер);
Всі примовкли за столом, почуваючи себе дуже незручно (Григорій Тютюнник);
Кобзарі раптово примовкли, обірвали спів (Іван Ле);
// Переставати видавати звуки; притихати.
Німці [фашисти] прикривали свій ганебний наступ нашим населенням. Діди, жінки, діти. Їх гнали німці перед собою. Примовкали наші кулемети (О. Довженко);
Все живе затихло, примовкло, тільки сови та пугачі літали над головами Кобзи і Марка (О. Стороженко);
Примовкли на площі машини, В депо завертає трамвай (І. Муратов);
// Переставати обговорювати що-небудь.
Ставити сеї злощасної драми видимо не прийдеться, бо щось уже всі примовкли про неї (Леся Українка);
Чадак примовк у чеканні: заберуть чи не заберуть урожай (Іван Ле);
// перен. Переставати рухатися від припинення вітру (про віти дерев, річку, море і т. ін.), від морозу (про річку).
Примовкла гомінка ріка (із журн.).
2. перен. Втрачати бадьорість, жвавість, життєрадісність, ставати пригніченим.
Настя з кожним днем примовкала та притихала (Марко Вовчок);
– Щось із рік кріпився мій старий. Півником усе сокотав біля баби, а то з якогось часу похнюпив голову, примовк, занепав духом (Ю. Збанацький);
// Переставати активно діяти.
Німецький лівий фланг, що наступав, намагаючись оточити розвідників, одразу зламався й примовк (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- примовкати — примовка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- примовкати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
- примовкати — -аю, -аєш, недок., примовкнути, -ну, -неш, док. 1》 Переставати говорити, співати, кричати і т. ін. на якийсь час. || Переставати видавати звуки; притихати. || Переставати обговорювати що-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примовкати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- примовкати — ПРИМОВКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМО́ВКНУТИ, ну, неш, док. 1. Переставати говорити, співати, кричати і т. ін. на якийсь час. Щойно примовкала Надійка, вона відразу ж підтримувала, її: — Правильно! З нашого Ігоря гнуздечки ні на секунду не знімайте (Шовк. Словник української мови в 11 томах