1. Словник української мови у 20 томах

примовка

ПРИ́МО́ВКА, и, ж.

Жартівливий, перев. римований вислів, який уставляють у розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст.

Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Панас Мирний);

Він ще й досі ходив виструнчений, весь час сипав військовими примовками (Ю. Збанацький);

Згадала примовку: іди, ринде, деінде: там тебе люде не знатимуть і риндою не зватимуть... (Ганна Барвінок);

// Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, які проказують під час певної дії, гри.

Треба з сією примовкою оббігти голому уночі грядки (Номис);

Йому пригадалася одна весела примовка, яку він знав ще в дитинстві, і став повторювати її в такт помахам коси...: Косарики плужки кують, Косарики плужки кують... (Григорій Тютюнник);

// Фраза, яку часто хто-небудь повторює.

Наші голови він [капітан] постійно будив мислями. “Думайте, матроси, думайте!” – це була його улюблена примовка (І. Волошин);

– Ать, бись мі, лайдак, – тепер уже на себе вилаявся Семен примовкою Заруцького (Іван Ле);

Замолоду працював Мирон Рубчак на залізниці, керуючись своєю улюбленою примовкою: “Як усі, так і я” (С. Журахович);

// Те саме, що при́казка.

– Чоловік шукає, де ліпше, а риба – де глибше? – Ні, ця примовка тут непридатна (В. Собко);

– Скопай мілко, посій рідко, то вродить дідько. Чи не так, жінко добра? – Цю примовку і я знаю (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примовка — при́мо́вка іменник жіночого роду примо́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. примовка — див. ПРИСЛІВ'Я. Словник синонімів Караванського
  3. примовка — див. приказка Словник синонімів Вусика
  4. примовка — [приемоўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок Орфоепічний словник української мови
  5. примовка — -и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. || Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, що проказується під час певної дії, гри. || Часто повторювана ким-небудь фраза. || Те саме, що приказка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. примовка — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм. Словник синонімів української мови
  7. примовка — При́мі[о]вка, -ки, -ці; -мі[о]вки, -мі[о]вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. примовка — ПРИМО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирний, III, 1954, 268)... Словник української мови в 11 томах
  9. примовка — Примовка, -ки ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366. Словник української мови Грінченка