примовка
ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм. (слова, римовані вислови, якими супроводжують якусь дію). Він ще й досі ходив виструнчений, весь час сипав військовими примовками (Ю. Збанацький); Не за столом для писання, а де попало й на чому попало, в перервах між роботою занотовувались ці рядки, складені ритмами пісень й приповідок (В. Еллан); Вона підглядала, говорила примівки, по кілька разів на вечір бігала до коров, вставала навіть вночі (М. Коцюбинський); Дозволю собі трошечки спинитися на наших друзях, казках. Це був цілий калейдоскоп, особливо, коли прилучити до них і дрібні приповістки, що з кожного поводу щедрою рукою сипалися (Олена Пчілка); Ішов (Ілько) слухати приповістей Митрових (Г. Хоткевич); Така була то Маруся Ковбанівна.. Який би то і козак був, щоб до неї з жартами, з прикладками! (П. Куліш); Пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (К. Гордієнко); Замісила (бабуся) і скачала коржик, посадила в піч спектись, і усе з приговорками та спльовуваннями (Г. Квітка-Основ'яненко).
ПРИ́КАЗКА (поширений у мові влучний вислів), ПРИМО́ВКА, ПРИПОВІ́ДКА, ПРИПОВІ́СТКА, ПРИ́ПОВІСТЬ, ПОГОЛО́СКА розм., ПОСЛАВКА розм., ПРИГОВІ́РКА розм., ПРИ́КЛАД заст., ПОГОВІ́РКА заст., ПРИ́КЛАДКА діал., ПРИМІ́ВКА діал. — Тут без чарки не розбереш, — повторив ланковий свою приказку (Ю. Яновський); Замолоду працював Мифон Рубчак на залізниці, керуючись своєю улюбленою примовкою: "Як усі, так і я" (С. Журахович); "Нанявся — продався" — каже приповідка (І. Франко); Парубки у приповістках до танців потроху переходили на веселі, двозначні коломийки (Т. Масенко); Ні до кого не пристає так ота приповість: "знайся кінь з конем, віл з волом", як до подолян (А. Свидницький); В селі.. поголоска ходила: як жнива, так і дитинка нова (О. Ковінька); Колись чорноставське панство далеко знали. Склалася й пославка: бенкетує, як чорноставський владир (Марко Вовчок); — "Аби-с легко зносила та й мирно злєгла..." — Дивись! А ти звідки знаєш гуцульські приговірки? (Г. Хоткевич); То був (Василь) шутливий, жартовливий, на вигадки, на приклади — поперед усіх: тільки його й чути (Г. Квітка-Основ'яненко); — Мов ви між нами родились, так знаєте наші звичаї та поговірки (Панас Мирний); Який би то і козак був, щоб до неї з жартами, з прикладками! Такого не було й на всій Гетьманщині (П. Куліш); — Не дай, Боже, з хлопа пана! — примівка муляра вразила в саме місце (І. Франко).
Значення в інших словниках
- примовка — при́мо́вка іменник жіночого роду примо́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- примовка — див. ПРИСЛІВ'Я. Словник синонімів Караванського
- примовка — див. приказка Словник синонімів Вусика
- примовка — [приемоўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок Орфоепічний словник української мови
- примовка — -и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. || Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, що проказується під час певної дії, гри. || Часто повторювана ким-небудь фраза. || Те саме, що приказка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примовка — ПРИ́МО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, який уставляють у розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- примовка — При́мі[о]вка, -ки, -ці; -мі[о]вки, -мі[о]вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примовка — ПРИМО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирний, III, 1954, 268)... Словник української мови в 11 томах
- примовка — Примовка, -ки ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366. Словник української мови Грінченка