примочувати
ПРИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що.
1. Намочувати трохи що-небудь.
Він не дає мені нічого втомного робити для нього, .. я тільки примочую йому голову одеколоном (Леся Українка);
Тільки як виймуть хліб з печі та примочать, і піде пара, вона ту пару вдихає, і так наче трошки почервоніють губи й щоки, а очі заблищать, як та роса на сонечку (Ганна Барвінок);
* Образно. Тільки одна гора чорна, Де сіяла бідна вдова. Де сіяла, волочила, Слізоньками примочила (з народної пісні).
2. перен., розм. Випивати, відзначаючи яку-небудь подію, придбання чогось.
– За мою дитину, батюшко, ще випийте, – припрошував Андрій .. – Щоб наука їй [дитині] на добро йшла, – примочував учитель-дяк (Я. Качура);
[Малинін:] Чудесно! Чудесно! Відсвяткуємо цей перший успіх, зап'ємо його, примочимо, щоб міцно сторінки в повісті трималися! (В. Собко);
Я цілу утреню ждав і переживав: де б примочити новий костюм, а ти тікаєш! (О. Ковінька).
Значення в інших словниках
- примочувати — примо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- примочувати — див. бризкати Словник синонімів Вусика
- примочувати — -ую, -уєш, недок., примочити, -мочу, -мочиш, док., перех. 1》 Намочувати трохи що-небудь. 2》 перен., розм. Випивати, відзначаючи яку-небудь подію, придбання чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примочувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- примочувати — ПРИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. 1. Намочувати трохи що-небудь. Він не дає мені нічого втомного робити для нього, ..я тільки примочую йому голову одеколоном (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- примочувати — Примо́чувати, -чую, -єш сов. в. примочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили. Федьк. Словник української мови Грінченка