1. Словник української мови в 11 томах

примочувати

ПРИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех.

1. Намочувати трохи що-небудь.

Він не дає мені нічого втомного робити для нього, ..я тільки примочую йому голову одеколоном (Л. Укр., V, 1956, 323);

Тільки як виймуть хліб з печі та примочать, і піде пара, вона ту пару вдихає, і так наче трошки почервоніють губи й щоки, а очі заблищать, як та роса на сонечку (Барв., Опов.., 1902, 376);

*Образно. Тільки одна гора чорна, Де сіяла бідна вдова. Де сіяла, волочила, Слізоньками примочила (Нар. лірика, 1956, 330).

2. перен., розм. Випивати, відзначаючи яку-небудь подію, придбання чогось.

— За мою дитину, батюшко, ще випийте, — припрошував Андрій.. — Щоб наука їй [дитині] на добро йшла, — примочував учитель-дяк (Кач., II, 1958, 14);

[Малинін:] Чудесно! Чудесно! Відсвяткуємо цей перший успіх, зап’ємо його, примочимо, щоб міцно сторінки в повісті трималися! (Собко, П’єси, 1958, 219);

Я цілу утреню ждав і переживав: де б примочити новий костюм, а ти тікаєш! (Ковінька, Кутя.., 1960, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примочувати — примо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. примочувати — див. бризкати Словник синонімів Вусика
  3. примочувати — -ую, -уєш, недок., примочити, -мочу, -мочиш, док., перех. 1》 Намочувати трохи що-небудь. 2》 перен., розм. Випивати, відзначаючи яку-небудь подію, придбання чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. примочувати — ПРИМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що. 1. Намочувати трохи що-небудь. Він не дає мені нічого втомного робити для нього, .. Словник української мови у 20 томах
  5. примочувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. примочувати — Примо́чувати, -чую, -єш сов. в. примочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили. Федьк. Словник української мови Грінченка