примучений
ПРИМУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до приму́чити;
// приму́чено, безос. пред.
Примучено його на тілі (Сл. Б. Грінченка);
А до того ще й тяжка вага гіркого життя тебе придавила: податками тебе примучено, важкою працею прикручено, землею-матінкою обділено!.. (Панас Мирний).
2. у знач. прикм. Змучений.
– Взагалі ж, – продовжував Франко, – останні ваші поезії багато чим нагадують Шевченкові. В них той же голосний та страшний стогін примученої душі (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примучений — приму́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- примучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примучити. || примучено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який змучився. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примучений — СТО́МЛЕНИЙ (який утомився або виражає втому), УТО́МЛЕНИЙ (ВТО́МЛЕНИЙ), НАТО́МЛЕНИЙ, ЗМО́РЕНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ПОТО́МЛЕНИЙ, ПОМО́РЕНИЙ (про всіх або багатьох); НАТРУ́ДЖЕНИЙ, СТРУ́ДЖЕНИЙ (перев. про руки, ноги); ПРИТО́МЛЕНИЙ, ПРИМУ́ЧЕНИЙ (який дещо втомився). Словник синонімів української мови
- примучений — ПРИМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приму́чити; // приму́чено, безос. присудк. сл. Примучено його на тілі (Сл. Гр.); А до того ще й тяжка вага гіркого життя тебе придавила: податками тебе примучено, важкою працею прикручено... Словник української мови в 11 томах