1. Словник української мови у 20 томах

приміта

ПРИМІ́ТА, и, ж., розм.

Те саме, що прикме́та.

Гей, описали нас [в'язнів], немов худобу: І назву, й вік, і ріст, і всю подобу, Волосся, очі, зуби, всі приміти (І. Франко);

Трохим пильно доглядався і на проходячих [перехожих], щоб йшов своєю дорогою, а щоб не дуже у лавку на товар заглядав, бо то вже приміта недоброго чоловіка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Митро славився умінням відгадувати погоду після приміт благовіщенської ночі (Г. Хоткевич);

– Потім скажу, а зараз не можу. Наперед не слід нічого казати – є приміта така. Не пощастить, не вдасться (Л. Яновська);

Роззувсь Антосьо, і вдвойзі [вдвох] запорпали ті чоботи в гній, приміту поставили і пішли далі (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приміта — примі́та іменник жіночого роду прикмета розм., вживається частіше у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. приміта — -и, ж., розм. Те саме, що прикмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приміта — Прикмета, ознака, див. признака Словник чужослів Павло Штепа
  4. приміта — ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З. Словник синонімів української мови
  5. приміта — ПРИМІ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що прикме́та. Серед степу, Як нова приміта Колгоспної родючої землі — Жовтогарячим обеліском літа Підносивсь елеватор із ріллі (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  6. приміта — Приміта, -ти ж. = прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума. Словник української мови Грінченка