1. Словник української мови у 20 томах

примітка

ПРИ́МІТКА, и, ж., заст.

Прикмета.

У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, – коли червоно – буде вітер (Сл. Б. Грінченка);

Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки – то то вже на мороз; чи торгають – то на вітер; чи з вухами місяць – то вже на люту зиму (Дніпрова Чайка).

ПРИМІ́ТКА, и, ж.

1. Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту.

Я хочу сказати про один прийом, який гостро й категорично засуджує К. І. Чуковський: примітки в самому тексті (М. Рильський);

Переклад як переклад, але всіх обурили примітки до тексту (П. Колесник).

2. Додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора.

Прикро вдарили нас у Вашій примітці до статті Лук[іяновича] слова про те, що Драгоманов “смертельно хорий” (Леся Українка);

Знаючи, що тогочасний російський читач з творчістю Франка був майже не знайомий, Грабовський у примітці до перекладу подає стислу характеристику життя і творчості письменника (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примітка — при́мітка іменник жіночого роду прикмета арх. примі́тка іменник жіночого роду коротке пояснення до якогось тексту; додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора Орфографічний словник української мови
  2. примітка — див. ПРИКМЕТА; ПРИМІТКА, (до тексту) нотатка, заувага, п! ПОЗНАЧКА. Словник синонімів Караванського
  3. примітка — [прием’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  4. примітка — I прим`ітка-и, ж. 1》 Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту. 2》 Додаток до якого-небудь твору, що містить пояснення до нього або відомості про його автора. II пр`имітка-и, ж., діал. Прикмета. Брати в примітку — помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. примітка — Значка, зазначка, позначка, означка, вказівка, указка, знеска, виноска, зауважка, див. ремарка, футнот, нотатка, помітка, аднотація Словник чужослів Павло Штепа
  6. примітка — I. ПРИМІ́ТКА (додаток, пояснення до якогось твору, тексту, перев. коротке), КОМЕНТА́Р, ЗАУВА́ЖЕННЯ, ЗАУВА́ГА, РЕМА́РКА (перев. у драматичному творі). Усім відомо, що персонажі "Війни і миру" дуже часто розмовляють по-французькому. Словник синонімів української мови
  7. примітка — При́мітка, -тки, -тці; -тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. примітка — ПРИ́МІТКА, и, ж., діал. Прикмета. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер (Сл. Гр.); Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи торгають — то на вітер... Словник української мови в 11 томах
  9. примітка — При́мітка, -ки ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Словник української мови Грінченка