1. Словник синонімів української мови

примітка

I. ПРИМІ́ТКА (додаток, пояснення до якогось твору, тексту, перев. коротке), КОМЕНТА́Р, ЗАУВА́ЖЕННЯ, ЗАУВА́ГА, РЕМА́РКА (перев. у драматичному творі). Усім відомо, що персонажі "Війни і миру" дуже часто розмовляють по-французькому. Толстой дає часто їх слова цією мовою, а в підрядкових примітках перекладає ці фрази на російську (М. Рильський); У ремарках, пояснюючи місце і обставини дії, письменник часто дає пейзажні малюнки (з підручника).

ПРИКМЕ́ТА (основа передбачення чогось; те, що знаменує або передвіщає щось), ОЗНА́КА, ПРИМІ́ТА розм., ПОМІ́ТКА розм., ПРИМІ́ТКА розм. "На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (З. Тулуб); Власті прокинулися, заворушилися, але чуткий Марусяк мав ніс і при перших же небезпечних ознаках сказав — досить! Пора додому (Г. Хоткевич); Єсть така приміта, що сидіти за обідом поміж двома братами — то знак на щастя (А. Кримський); — Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний); Обійде (баба) увесь двір, ще подивиться, які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи моргають — то на вітер (Дніпрова Чайка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примітка — при́мітка іменник жіночого роду прикмета арх. примі́тка іменник жіночого роду коротке пояснення до якогось тексту; додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора Орфографічний словник української мови
  2. примітка — див. ПРИКМЕТА; ПРИМІТКА, (до тексту) нотатка, заувага, п! ПОЗНАЧКА. Словник синонімів Караванського
  3. примітка — [прием’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  4. примітка — I прим`ітка-и, ж. 1》 Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту. 2》 Додаток до якого-небудь твору, що містить пояснення до нього або відомості про його автора. II пр`имітка-и, ж., діал. Прикмета. Брати в примітку — помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. примітка — Значка, зазначка, позначка, означка, вказівка, указка, знеска, виноска, зауважка, див. ремарка, футнот, нотатка, помітка, аднотація Словник чужослів Павло Штепа
  6. примітка — ПРИ́МІТКА, и, ж., заст. Прикмета. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, – коли червоно – буде вітер (Сл. Б. Грінченка); Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки – то то вже на мороз; чи торгають – то на вітер... Словник української мови у 20 томах
  7. примітка — При́мітка, -тки, -тці; -тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. примітка — ПРИ́МІТКА, и, ж., діал. Прикмета. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер (Сл. Гр.); Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи торгають — то на вітер... Словник української мови в 11 томах
  9. примітка — При́мітка, -ки ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Словник української мови Грінченка