1. Словник української мови в 11 томах

примітка

ПРИ́МІТКА, и, ж., діал. Прикмета.

У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер (Сл. Гр.);

Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи торгають — то на вітер; чи з вухами місяць — то вже на люту зиму (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28).

◊ Бра́ти (взя́ти) в при́мітку — помічати.

Співає пташка, і ніхто Не взяв її в примітку! (Кост., І, 1967, 60);

[Бу́ти] в при́мітку кому — те саме, що Бу́ти в примі́ту ( див. примі́та).

Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісьці і не в примітку (Сл. Гр.);

Христя придивилася. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий (Мирний, III, 1954, 112).

ПРИМІ́ТКА, и, ж.

1. Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту.

Я хочу сказати про один прийом, який гостро й категорично засуджує К. І. Чуковський: примітки в самому тексті (Рильський, III, 1956, 114);

Переклад як переклад, але всіх обурили примітки до тексту (Кол., Терен.., 1959, 344).

2. Додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора.

Прикро вдарили нас у Вашій примітці до статті, Лук[іяновича] слова про те, що Драгоманов «смертельно хорий» (Л. Укр., V, 1956, 177);

Знаючи, що тогочасний російський читач з творчістю Франка був майже не знайомий, Грабовський у примітці до перекладу подає стислу характеристику життя і творчості письменника (Літ. Укр., 20.V 1966, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примітка — при́мітка іменник жіночого роду прикмета арх. примі́тка іменник жіночого роду коротке пояснення до якогось тексту; додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора Орфографічний словник української мови
  2. примітка — див. ПРИКМЕТА; ПРИМІТКА, (до тексту) нотатка, заувага, п! ПОЗНАЧКА. Словник синонімів Караванського
  3. примітка — [прием’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  4. примітка — I прим`ітка-и, ж. 1》 Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту. 2》 Додаток до якого-небудь твору, що містить пояснення до нього або відомості про його автора. II пр`имітка-и, ж., діал. Прикмета. Брати в примітку — помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. примітка — Значка, зазначка, позначка, означка, вказівка, указка, знеска, виноска, зауважка, див. ремарка, футнот, нотатка, помітка, аднотація Словник чужослів Павло Штепа
  6. примітка — ПРИ́МІТКА, и, ж., заст. Прикмета. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, – коли червоно – буде вітер (Сл. Б. Грінченка); Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки – то то вже на мороз; чи торгають – то на вітер... Словник української мови у 20 томах
  7. примітка — I. ПРИМІ́ТКА (додаток, пояснення до якогось твору, тексту, перев. коротке), КОМЕНТА́Р, ЗАУВА́ЖЕННЯ, ЗАУВА́ГА, РЕМА́РКА (перев. у драматичному творі). Усім відомо, що персонажі "Війни і миру" дуже часто розмовляють по-французькому. Словник синонімів української мови
  8. примітка — При́мітка, -тки, -тці; -тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. примітка — При́мітка, -ки ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Словник української мови Грінченка