приміщати

ПРИМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., що.

1. Знайшовши місце, класти або ставити що-небудь;

// Віддавати на зберігання, використання і т. ін. що-небудь кудись.

Я не посилатиму ще нової статті в “Жизнь”, бо шкода, як вона там пропаде, краще я вже .. приміщу її деінде (Леся Українка);

Багатьох цікавить, чи повернеться на Землю “Луноход-1”. Але, на нашу думку, везти його назад має сенс хіба що для того, щоб примістити до музею як перший автомат, котрий проклав колію на іншому космічному тілі (з наук.-попул. літ.);

// Влаштовувати кого-небудь на якесь місце; поміщати.

На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Л. Мартович).

2. Влаштовувати кого-небудь на ніч або поселяти десь.

– Ох, дай боже здоровля [здоров'я] вашому таткові, – простогнав ранений. – Приміщувати нас не треба, бо ми з того самого села, де ваш татко дідичем (І. Франко);

Лікар Кноте, як того захотіла Евеліна, живе тепер безвиїзно у Верхівні. Його примістили в управительському флігелі (Н. Рибак).

3. Влаштовувати кого-небудь у житті (вчитися, працювати, існувати за якийсь рахунок).

Я вже тут [у Львові] постараюся примістити його [Петруся] (І. Франко);

Розум підказував, що мене пожаліють, примістять десь до притулку, я буду ходити до клубу сліпих, на свята виступатиму із спогадами (Ю. Яновський).