принижений

ПРИНИ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до прини́зити.

О, яка це трудна річ зачеплена, принижена амбіція хорошої людини, що потерпіла поразку. Ніяка логіка, ніякі приписи обов'язку, дисципліни, – ніщо не може її вкоськати (В. Винниченко);

Прохромити його мечем дуже легко, але такої помсти для приниженої гідності Добка було мало (із журн.);

// у знач. прикм.

Михайло повертався вночі, щоб ні з ким не зустрітися, щоб його, зганьбленого і приниженого, ніхто не побачив (М. Томчаній);

– Пусти коня, – спокійно й рівно приниженим голосом промовив Ступак (Л. Смілянський).

2. у знач. прикм. Покірний, смиренний.

Опинившись з нею сам на сам, знов відчув [Темір], що він маленький, принижений, що потребує ласки, як тоді, давно, коли вона мала над ним непереможну силу (В. Гжицький);

// Який виражає покірність, смиренність.

Його жінка .. півдня сиділа на ґанку спеціально для того, аби відбирати шану, бачити поклони і принижене згинання (Г. Хоткевич);

Єдина вершина, на яку ще не ступив, – султанська влада, але стояв перед нею з гордо піднесеною головою, не приниженим прохачем, а законним спадкоємцем – або досягне, або загине (П. Загребельний).

3. у знач. прикм. Пригноблений, безправний.

Лагідність голубина, погляд ясний, Патриція спокій – не личить нам. Що вдіє раб принижений, нещасний, Як буде проповідь читать своїм панам? (Леся Українка);

Я не турбуюся собою, моя турбота Україна. Хочу бачити її не приниженою і не опльованою, а вольною і славною (Б. Лепкий);

Фемінізм кінця ХХ століття в мене захоплення не викликає, але доводиться приймати його як вислід еволюційної логіки, що властива історії культури він є бунтом істот принижених, осміяних (із журн.);

У письмових джерелах є також дані про існування в половців категорії соціально принижених людей: рабів, челяді (з наук. літ.);

// у знач. ім. прини́жений, ного, ч. Той, хто перебуває під гнітом, у безправному становищі.

Шевченко, як ніхто до цього, зумів передати біль принижених і скривджених. (із журн.).