припинати

ПРИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПНУ́ТИ, ПРИП'ЯСТИ́, ПРИП'Я́ТИ, пну́, пне́ш, док., кого, що, розм.

1. Прив'язувати кого-, що-небудь до чогось.

Коли ми наближаться стали До шинку, перед яким учора Ми свою дарабу припинали, В мене знов мороз на душу вдарив (І. Франко);

У Ярослава Гішки, коли припинав до паркана коня, раз і другий сіпнулись руки (С. Скляренко);

Микула .. шаблю купив, ще й ремінь до неї, і зараз-таки прип'яв собі її до боку (О. Маковей);

– Бичка я онде в переліску прип'яв (Іван Ле);

* Образно. – О, вже не втече! – обізвався Харитонів брат. – Ми вже прип'яли її [парафію] добрим налигачем. Другий Балабуха не швидко найдеться (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. [Тарас (один дивиться услід Тетяні):] Не можу вийти я звідсіль! .. Мов хто припнув до цеї хати залізним ланцюгом!.. (І. Карпенко-Карий).

2. Прикріплювати, приєднувати, чіпляти що-небудь до чогось якимось способом.

Сідають [хлопці] рядом під дубом на землі, а один припинає кожному за чергою по кілька ґудзиків [реп'яхів] до пазухи... (І. Франко);

Так шість раз той павук обривався, І шість раз він на стелю злізав. Але всьоме таки удержався Й до стіни свою нитку прип'яв (Леся Українка);

// до кого – чого, перен. Змушувати постійно робити що-небудь, віддавати всю увагу чому-, кому-небудь, бути коло кого-, чого-небудь.

– Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила? Та я сам її припну до дитини... (Панас Мирний);

// перен. Пов'язувати що-небудь з чимось.

Все, що він помічав перед себе, він зараз припинав до одного – до свого питання (Б. Грінченко);

// перен. Давати кому-небудь влучне прізвисько.

Тільки один “ грек” ішов спокійно .. і, здавалось, цілком не приймав на свій рахунок епітету “фараон”, який прип'яла йому свавольна дітвора (М. Коцюбинський).

3. Притискати кого-, що-небудь до чогось, затискати де-небудь.

Зловчившись, сікач всадив ікла в черево тигра і стрімким кидом прип'яв його до стовбура модрини (з газ.);

Ліг під обніжком трохи спочити, і коли тільки поклав руки на землю, почув глибоку й болісну втому. Мовби хто міцно міцно прип'яв до землі, ще й на груди надавив (М. Івченко);

* Образно. – Слухай, Лейбку, бачу – горе тебе міцно до землі прип'яло, звівся на ніщо (Н. Рибак);

// тільки док., перен., розм. Притягти до відповідальності.

Кривого Хомку випустили з тюрми, а хитрий стряпчий припнув його за крадіжку грошей (Панас Мирний);

// чим, перен., розм. Сковувати чиюсь дію словами, поглядом, рухом і т. ін.; зупиняти.

Груня було кинулася допомогти втомленій матері стягти святну одежину, хотіла догодити, та свекруха суворим поглядом прип'яла її (К. Гордієнко).