1. Словник української мови Грінченка

припинати

Припина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. прип'ясти, -пну, -не́ш, гл. Привязывать, привязать, приколоть. Чуб. І. 74. Приколень, що коня припинають. Чуб. І. 74. Ой припну коня коло калиночки, а сам ляжу спати на край могилочки. Макс. Припну фартух дорогий, золотії береги. Макс. Припни шаблю в лівім боці. Драг. 66.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припинати — припина́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. припинати — -аю, -аєш, недок., припнути, прип'ясти і прип'яти, -пну, -пнеш, док., перех., розм. 1》 Прив'язувати кого-, що-небудь до чогось. 2》 Прикріплювати, приєднувати, чіпляти що-небудь до чогось якимсь способом. || до кого – чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припинати — ПРИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПНУ́ТИ, ПРИП'ЯСТИ́, ПРИП'Я́ТИ, пну́, пне́ш, док., кого, що, розм. 1. Прив'язувати кого-, що-небудь до чогось. Словник української мови у 20 томах
  4. припинати — ЗВ'Я́ЗУВАТИ (з'єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В'ЯЗА́ТИ, ВИВ'Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ) (туго); ПРИВ'Я́ЗУВАТИ, ПІДВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  5. припинати — ПРИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПНУ́ТИ, ПРИП’ЯСТИ́ і ПРИП’Я́ТИ, пну́, пне́ш, док., перех., розм. 1. Прив’язувати кого-, що-небудь до чогось. Словник української мови в 11 томах