припиняти

ПРИПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИПИНИ́ТИ, пиню́, пи́ниш, док., що.

1. Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час.

– Тпрру-у-у! Годі! – мовив Яким, припиняючи гнідка, і стрибнув з воза (Панас Мирний);

Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко);

– От не думав, що зустрінуся, – і він нарочито припинив коня, надіючись на те, що старий зникне за бугром (Григорій Тютюнник);

// у сполуч. зі сл. трохи. Змушувати кого-, що-небудь рухатися повільніше.

– Коли старостів пришлеш? – скрикнула Гашіца роздратовано в саме ухо Йонові. Йон припинив трохи коні (М. Коцюбинський);

// Змушувати кого-небудь зупинятися (про щось).

Пробігла [Левантина] верстов зо дві. І враз думка одна припинила її (Б. Грінченко).

2. у сполуч. зі сл. хода, хід, рух, біг. Переставати рухатися; зупинятися.

Не припиняючи ходи, він помаленьку оглянувся і, коли переконався, що більше вже за ним ніхто не стежить, пішов навпростець (Б. Антоненко-Давидович);

В лісі почулася голосна розмова. Передні зупинилися наслухаючи. Капітан підняв руку, щоб задні також припинили рух (Григорій Тютюнник);

Незвично бачити, як біля одного з курганів, де газик припиняє свій біг, з нього виходить людина – одинока людина (О. Гончар);

Машина припинила хід на вибої (Іван Ле);

// у сполуч. зі сл. трохи. Рухатися повільніше.

Оксана мовчки озиралася до тітки і трохи припиняла ходу, щоб не відставала тітка (Л. Яновська).

3. Зупиняти потік чого-небудь.

Енергопостачальники припинили подавати струм заводу-боржникові (з газ.);

// Переставати постачати кого-небудь чимсь.

З нового року може й зовсім припинять видачу жалування (Панас Мирний);

Згадав [Микола], як він бідував, коли батько відмовився від нього і припинив всяку допомогу (Олесь Досвітній).

4. Переривати яку-небудь дію, процес, стан і т. ін., що триває.

На якийсь час треба було припинити всякі переговори, поки велося судове слідство з Кочубеєм (Б. Лепкий);

Шакали раптом припинили гризню й нашорошили гострі вуха: з-за скель почувся неголосний спів (Н. Королева);

У графській оранжереї, крім пальм і цитронів, росла туя.., численні м'ясисті алое.., свіже листя яких негри прикладають до ран, щоб припинити кровотечу (О. Донченко);

Сходку довелося припинити, проте люди не розходились (О. Гончар);

// Змушувати кого-небудь перестати робити щось.

Отже, Валентин радить взяти на ключа Нелічку й Мурзика і таким чином припинити дискусію (М. Хвильовий);

// Змушувати кого-небудь замовкнути.

Вона хотіла вимовитись, але Шрам припинив її, взявши за руку, і рече: – Нічого тут не сталось, пане ясновельможний! (П. Куліш);

// Змушувати кого-небудь поводитися відповідно до встановленого порядку; не давати свавільно поводитися.

– А як же ми їх [мужиків] будемо припиняти? – сказав писар, – в нас є холодна та й більше ніякого страху на їх не маємо в руках (І. Нечуй-Левицький);

Що то воно? батька бити? Треба припинити (Сл. Б. Грінченка);

// Скасувати чинність чого-небудь.

Апеляційний суд припинив рішення Шевченківського суду (з газ.);

// у сполуч. зі сл. справа. Відкладати або залишати без завершення.

Незабаром до диблянської волості прийшов наказ: припинити справу з землею і відібрати її поки в Дениса (Б. Грінченко);

// Бути причиною переривання якої-небудь дії, діяльності, якогось процесу.

З голодом, з холодом та з третьою недугою дочапала [дівчина] щиро аж до московської границі – побралась би й далі, та вже смерть заступила й припинила (Марко Вовчок);

В руках у неї біліли то викроєні пелюшки, то пошиті вже сорочечки, то мережаний чепчик. Тільки коли її зненацька штовхало в череві, вона припиняла роботу й слухала. Дитина ворушиться! (Б. Антоненко-Давидович).

5. Переставати виконувати або переривати яку-небудь дію, діяльність, якийсь процес.

Його очі налились слізьми. Раптом він ухопив шматок свинини й почав заїдати, час од часу припиняючи жування й часто дихаючи (Олесь Досвітній);

Коли Вам доводилося чути що про “Сіяча”, то дуже порадували б мене сповістивши, чи видавництво існує, чи припинило свою діяльність (Панас Мирний);

Провчився [Улас] два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів, і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник);

// Замовкати.

[Тетяна:] Я правду кажу. У Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти. А чому? [Терещенко:] Тетяно, припини!.. (О. Корнійчук);

// у сполуч. зі сл. себе. Робити над собою зусилля; стримуватися.

Він обняв її й поцілував. Перший рух її був – випручатись. Але зараз же вона припинила сама себе і скорилась його поцілункові – одному, другому (Б. Грінченко).