припис

ПРИ́ПИС¹, у, ч.

1. Певний порядок, який установили керівні органи держави, установи, підприємства й т. ін.

Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (І. Франко);

По наших поштових приписах не вільно нічого писати на друкованих речах, що посилаються під опаскою (Леся Українка);

Він уже встиг одержати в цейхгаузі постіль і застелити своє ліжко так, як у сусідів, тобто згідно з приписом, який панував у школі (В. Гжицький).

2. Правило, покладене в основу якого-небудь учення, моралі, ідеологічного напряму й т. ін.; канон.

Невже справді любов привела її сюди і владно примусила добровільно переступити той високий поріг, який відділяє дівчину від жінки і який суворо охороняється приписами суспільної моралі й церкви? (П. Колесник);

Юра .. кликав до себе буйного мужа і читав йому моральні приписи (Г. Хоткевич);

Всі приписи божого закону знав він, і ніхто не міг закинути, що за все своє життя ребе Шая порушив хоч один (В. Еллан-Блакитний);

Непереможне бажання потягло її туди, в ті дивні країни, де жінка не ховає свого лиця від людей, .. де вона може прокладати шляхи по своїй уподобі, а не за приписами побутового закону – священного наказу чоловіка... (Олесь Досвітній);

// Правило співжиття, норма поведінки.

Кривдунський, усупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини [нормальне ставлення] судді до мужички, щоби на неї насварити, накричати й казати її за двері викинути (Л. Мартович);

– Товариство, товариство! – подзвонив виделкою Варава по карафці, намагаючись .. як-небудь зберегти приписи гречності (М. Стельмах).

3. Указівка або порада діяти певним чином; настанова.

Вуйко держав мене в вічнім страсі, в вічній погрозі. Строгі його приписи регулювали моє життя так, як накручений годинник (І. Франко);

Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Яновський);

Ніхто ще ніколи не створив шедевра за чиїмись приписами, підлаштовуючись під чиїсь смаки (з газ.);

// Установлена норма в мові, літературі, мистецтві.

Винахідливість, вигадка (inventio) спрямовуються в бароковій творчості на формування не новини (як у гораціанській поетиці та в заснованій на ній класицистській стилістиці), а того, що може викликати подив, admiratio – знову таки всупереч гораціанському приписові “не дивуватися (nil admirandi)” (з наук. літ.);

// Вимога, обумовлена чим-небудь.

З часів давніх нерушні звичаї, Сподобання та примхи людські, Припис моди на всякі случаї, – Ох, які вони будуть тяжкі! (П. Грабовський).

4. перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, обумовлені її сутністю; закони.

Щодо форми, то є одна строфа задовга: “вона лиш те живить, що має міць тривать” – варто б її справити, щоб не порушувати суворих приписів октави (Леся Українка);

Його загін за всіма приписами тактики взяв стражників у кільце (П. Панч);

Український майстер дукача творив за приписами української народної творчості (з наук. літ.).

ПРИ́ПИС², у, ч.

1. Те, що дописане до якогось тексту; приписка.

Вона відірвала той клаптик листа, де був припис до неї, й сховала його (М. Старицький).

2. заст. Прописка.

Вмовився [перевізник] з приставом, вернувсь і сказав, щоб бурлаки готували по п'ятнадцять карбованців за припис до кривдянського посаду (І. Нечуй-Левицький).