1. Словник української мови у 20 томах

присочити

ПРИСОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого і без дод., діал.

Підстерегти, прослідити.

Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Сл. Б. Грінченка);

– Е, постривай же .. Ми ж присочимо тебе! – та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присочити — присочи́ти дієслово доконаного виду підстерегти діал. Орфографічний словник української мови
  2. присочити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присочити — ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев. Словник синонімів української мови
  4. присочити — ПРИСОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити. Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Сл. Гр.); — Е, постривай же.. Ми ж присочимо тебе! — та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. присочити — Присочи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Подкараулить. ЗОЮР. І. 160. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Черниг. у. Треба присочити качку, де вона несеться. Словник української мови Грінченка