1. Словник української мови в 11 томах

присочити

ПРИСОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити.

Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Сл. Гр.);

— Е, постривай же.. Ми ж присочимо тебе! — та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш, Вибр., 1969, 179);

Моя Марфуша.. почала вечорами нишком кудись вчащати… — Куди це ти внадилась? — питаю. Мовчить. Вирішив присочити (Літ. Укр., 19.VI 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присочити — присочи́ти дієслово доконаного виду підстерегти діал. Орфографічний словник української мови
  2. присочити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. присочити — ПРИСОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого і без дод., діал. Підстерегти, прослідити. Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Сл. Б. Грінченка); – Е, постривай же .. Ми ж присочимо тебе! – та вже ото й чигали його, не спускали з очей (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  4. присочити — ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев. Словник синонімів української мови
  5. присочити — Присочи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Подкараулить. ЗОЮР. І. 160. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Черниг. у. Треба присочити качку, де вона несеться. Словник української мови Грінченка