присуджувати

ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., кого, що.

1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, установлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд).

Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй [щуці] присудити? (Л. Глібов);

Невдовзі вивели й інших засуджених .. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (А. Головко);

– Оце вона і є – Горпинка .. Таке діло вийшло, що матір її, значить, Явдоху Ґонту, на каторжні роботи присудили... (О. Донченко);

// з інфін. Вирішувати покарати когось у якийсь спосіб.

Як зійшлися всі панове до їдної кімнати, Присудили Кармелюка на Сибір віддати (з думи);

Князь присудив стяти Юрушеві голову, але Богаза випрохала в батька йому живоття (І. Нечуй-Левицький);

Січові братчики присудили провчити його дубцями і відпустити на покаяння (М. Стельмах).

2. Виносити рішення про сплату, передачу чого-небудь комусь (про суд та інші установи).

– Позивайся з ним [з мужиком]; ну, присудять штраф. Та що з того? Хати в нього не візьмеш – не можна; земля не його; худоби також не руш (М. Коцюбинський);

Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро, бо Карпо вже забрав свою частку ще за живоття батька (І. Нечуй-Левицький);

– Ви знаєте, що суд по закону [за законом] присудив мені мою землю. – Суд і закон, пане, почався у вашому палаці, – понуро перебив його дід Дунай (М. Стельмах);

Іде [баба] і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву, що ніяк од неї вона не відбере півклуні, що їй присудила районова земельна комісія (Остап Вишня);

// також з інфін., розм. Обмірковуючи, обговорюючи чиюсь долю, поведінку і т. ін., вирішувати що-небудь.

– Слухай, хлопче, – мовив до нього війт, коли його привели до громадської канцелярії. – Громада присудила, щоб ти жив у мене (І. Франко);

Оришка весело оповідала Христі, .. як одній жінці за крадіжку молока присудили цілий вік носити на шиї невеличкий глечичок (Панас Мирний);

Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Т. Шевченко);

Піхтір має здавати лекцію по історії [з], і товариство присудило йому не йти сьогодні після обіду на лід, а сісти за роботу (С. Васильченко).

3. Ухвалювати рішення про присвоєння якого-небудь звання, вручення нагороди, премії і т. ін. кому-, чому-небудь.

[Енгельгардт (тисне руку Шевченкові):] Вам присудив учений наш конклав Високе академіка звання, І радий я вітати вас душевно (І. Кочерга);

В 1906 р. Харківський університет присудив Франкові ступінь почесного доктора російської словесності (з наук. літ.);

Київське літературно-артистичне товариство присудило Лесі Українці премію за оповідання “Голосні струни” (з наук. літ.).