присуджувати

ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех.

1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд).

Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй [щуці] присудити? (Гл., Вибр., 1951, 90);

Невдовзі вивели й інших засуджених.. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185);

— Оце вона і є — Горпинка.. Таке діло вийшло, що матір її, значить, Явдоху Гонту, на каторжні роботи присудили… (Донч., III, 1956, 15);

// з інфін. Вирішувати покарати когось в якийсь спосіб.

Як зійшлися всі панове до їдної кімнати, Присудили Кармелюка на Сибір віддати (Укр.. думи.., 1955, 249);

Князь присудив стяти Юрушеві голову, але Богаза випрохала в батька йому живоття (Н.-Лев., III, 1956, 303);

Січові братчики присудили провчити його дубцями і відпустити на покаяння (Стельмах, Хліб.., 1959, 18).

2. Виносити рішення про сплату, передачу чого-небудь комусь (про суд та інші установи).

— Позивайся з ним [з мужиком]; ну, присудять штраф. Та що з того? Хати в нього не візьмеш — не можна; земля не його; худоби також не руш (Коцюб., І, 1955, 462);

Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро, бо Карпо вже забрав свою частку ще за живоття батька (Н.-Лев., II, 1956, 357);

— Ви знаєте, що суд по закону присудив мені мою землю. — Суд і закон, пане, почався у вашому палаці, — понуро перебив його дід Дунай (Стельмах, І, 1962, 355);

Іде [баба] і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву, що ніяк од неї вона не відбере півклуні, що їй присудила районова земельна комісія (Вишня, І, 1956, 65);

// також з інфін., розм. Обмірковуючи, обговорюючи чиюсь долю, поведінку і т. ін., вирішувати що-небудь.

— Слухай, хлопче, — мовив до нього війт, коли його привели до громадської канцелярії. — Громада присудила, щоб ти жив у мене (Фр., IV, 1950, 44);

Оришка весело оповідала Христі, ..як одній жінці за крадіжку молока присудили цілий вік носити на шиї невеличкий глечичок (Мирний, III, 1954, 335);

Пішла вона до сусідів Поради просити… Присудили сусідоньки У наймах служити (Шевч., І, 1963, 228);

Піхтір має здавати лекцію по історії, і товариство присудило йому не йти сьогодні після обіду на лід, а сісти за роботу (Вас., І, 1959, 164).

3. Виносити рішення про присвоєння якого-небудь звання, вручення нагороди, премії і т. ін. кому-, чому-небудь.

[Енгельгардт (тисне руку Шевченкові):] Вам присудив учений наш конклав Високе академіка звання, І радий я вітати вас душевно (Коч., III, 1956, 195);

В 1906 р. Харківський університет присудив Франкові ступінь почесного доктора російської словесності (Рад. літ-во, 3, 1957, 54);

Жюрі Всесоюзного конкурсу імені Миколи Островського присудило.. другу премію за кращий твір про радянську молодь луганському письменникові В. Титову — автору широковідомої повісті «Всім смертям на зло» (Вітч., 9, 1968, 223).