присуджувати

Виносити вирок; (кару) встановлювати; (громадою) ухвалювати, вирішувати; (звання) надавати; (приз) нагороджувати чим.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

присуджувати — прису́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
присуджувати — -ую, -уєш, недок., присудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд). || з інфін. Вирішувати покарати когось у якийсь спосіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
присуджувати — ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., кого, що. 1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, установлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд). Словник української мови у 20 томах
присуджувати — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
присуджувати — Прису́джувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
присуджувати — ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех. 1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд). Словник української мови в 11 томах