присяга

ПРИСЯ́ГА, и, ж.

Урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, клятва вірності якій-небудь справі.

Після молебня та присяги почались вибори (Панас Мирний);

Іде присяга. Присягає Вітчизні відданий моряк (М. Нагнибіда);

Присяга вашої вельможності доводить вашу щирість та батьківську дбайливість про свою вітчизну і про нас усіх, але хто вгадає, що призначив Бог? (Б. Лепкий);

* У порівн. Знайомі слова зазвучали .. по-новому, як схвильована присяга (О. Донченко);

// Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє.

Василь Опанасович покликав Симона у господу й привселюдно взяв з нього присягу, що в дорозі не нап'ється (О. Полторацький);

// Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні і т. ін.

[Руфін:] Я знаю, ти без присяги повіриш, що я не зрадник (Леся Українка);

Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, .. Присяг, заклять і зітхань (І. Франко);

Ярмо шлюбних обов'язків не вабило вашу артистичну натуру, либонь думка про якусь присягу, наче примус в любові, ображала вас (Леся Українка).

Дава́ти (склада́ти і т. ін.) / да́ти (скла́сти, зложи́ти і т. ін.) прися́гу див. дава́ти;

Держа́тися / доде́ржати прися́ги див. держа́тися;

Підво́дити / підвести́ під прися́гу див. підво́дити;

Поприво́дити до прися́ги див. поприво́дити;

Приво́дити і т. ін. / привести́ і т. ін. до прися́ги (заст. к прися́зі) див. приво́дити;

Прийма́ти / прийня́ти прися́гу див. прийма́ти;

Става́ти / ста́ти під прися́гу див. става́ти.

◇ (1) Сме́ртна прися́га (кля́тва) – присяга, клятва життям.

Ми присягаємося смертною присягою (Ю. Смолич).