притаскувати

ПРИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

1. Приводити кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням).

Притаскали [козаки] Устю, і те ж усе було, що й з Веклою, тільки Устя, як плюснули її у воду, так тут їй і амінь! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали (Л. Глібов);

// тільки док., безос. Недоречно або невчасно прийти, приїхати кудись, до когось.

[Гапка:] І притаскало ж того лобуряку, Митрохвана, розпустив тут свого язика! (М. Кропивницький);

“Куди вона приїхала? Куди її притаскало?” – промайнуло у Пріськи в голові (Л. Яновська).

2. Приносити що-небудь (перев. велике, громіздке).

Мій лицар метнувся скоро. Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура);

Вона така рада, така рада мені: настановила мені й пиріжків, і балабушок, пляшку горілки притаскала... (Л. Яновська).

◇ Чорт (ді́дько, нечи́стий, лихи́й і т. ін.) несе́ (но́сить) / поні́с (прині́с, розноси́в) <�Нечи́ста (вра́жа) си́ла несе́ (но́сить) / понесла́ (принесла́, розноси́ла)> <�Чорти́ несу́ть / прине́сли́ (зневажл. притаска́ли)> див. чорт;

(1) Чорти́ притаска́ли (д) див. чорт.