притаскувати
ПРИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Приводити кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням).
Притаскали [козаки] Устю, і те ж усе було, що й з Веклою, тільки Устя, як плюснули її у воду, так тут їй і амінь! (Кв.-Осн., II, 1956, 180);
Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали (Гл., Вибр., 1957, 74);
// тільки док., безос. Недоречно або невчасно прийти, приїхати кудись, до когось.
[Гапка:] І притаскало ж того лобуряку, Митрохвана, розпустив тут свого язика! (Кроп., II, 1958, 145);
«Куди вона приїхала? Куди її притаскало?» — промайнуло у Пріськи в голові (Л. Янов., І, 1959, 142).
2. Приносити що-небудь (перев. велике, громіздке).
Мій лицар метнувся скоро. Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (Манж., Тв., 1955, 194);
Вона така рада, така рада мені: настановила мені й пиріжків, і балабушок, пляшку горілки притаскала… (Л. Янов., І, 1959, 85).
◊ Чортя́ка притаска́ла (притаска́в); Чорти́ притаска́ли кого — уживається для вираження незадоволення з приводу появи когось небажаного.
[Сироватка:] Дочку вам бог послав… Ну й дівка. Моцак. [Півень:] У мене вдалася. Чого тебе чортяка притаскала? (Мик., І, 1957, 39);
— Так от кого чорти притаскали до нього. Так от хто щосили тарабанить у двері (Стельмах, І, 1962, 591).
Значення в інших словниках
- притаскувати — прита́скувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- притаскувати — -ую, -уєш, недок., притаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Приводити кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням). || тільки док., безос. Недоречно або невчасно прийти, приїхати кудись, до когось. 2》 Приносити що-небудь (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притаскувати — див. таскати Словник чужослів Павло Штепа
- притаскувати — ПРИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Приводити кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням). Словник української мови у 20 томах
- притаскувати — ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок. Словник синонімів української мови