1. Словник української мови у 20 томах

притичина

ПРИТИ́ЧИНА, и, ж., розм., заст.

1. Перешкода, завада.

– Для мене нема і не буде ніякої притичини, щоб одвідать тебе й нагодувати (І. Нечуй-Левицький);

Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович, та якось викрутивсь. Кому вже Бог пошле довгий вік, то ніякий гаспид, ніяка притичина йому його не вкоротить (О. Стороженко);

Повернули. Почали шукати справжній шлях. Шукали, перепитували. Найшли шлях, виїхали. Аж тут друга притичина сталася: почали з'їжджати з гори, як на кобильчині наритники лопнули (С. Ковалів).

2. Пригода.

– Ну, та й притичина мені трапилась цього вечора! (І. Нечуй-Левицький);

А з Василем ось яка була притичина. Вийшовши з попівського саду, він ледве-ледве затюпав до Шміла, все воркотячи собі по дорозі (І. Франко);

[Бичок:] Що там за притичина трапилася? [Стеха:] Ох, горенько ж та лишко тяжкеє! Теличку, та ще й первісточку, цінують!.. (М. Кропивницький).

3. Причина.

– Та, правду сказати, я й не видам, за вас своєї дочки: є тому деяка притичина, – додала різким голосом Каралаєва (І. Нечуй-Левицький);

Управляющий (управитель) шукав будь-якої притичини, аби вивести дідичку з її рівноваги, призвести до сварки, чи що (Дніпрова Чайка);

Обидва замислились. – Адже добре знає [Турбай], у чому притичина, – думав Ярослав (І. Волошин).

◇ (1) Яка́ (оце́ так) прити́чина!; Що за прити́чина! – уживається для вираження здивування, невдоволення, розгубленості і т. ін. з приводу чогось несподіваного чи незрозумілого.

– Оце, яка притичина! Оце випадок!.. Неначе щось недобре віщує... (І. Нечуй-Левицький);

Перелякався й Причепа і все намагався розтулити Савчині зуби. – Горілки! Та голову набік!.. Оце так притичина... (З. Тулуб);

Починаю хвилюватись: що за притичина! Рішуче одмагатись: – Ніколи не писав і не буду! (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притичина — Прити́чина: — тут: пригода [54] Словник з творів Івана Франка
  2. притичина — прити́чина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. притичина — жм., перешкода, перепона, завада; (з ким) пригода; (в чому) причина. Словник синонімів Караванського
  4. притичина — див. палиця; перешкода; пригода Словник синонімів Вусика
  5. притичина — -и, ж., розм., заст. 1》 Перешкода, завада. 2》 Пригода. 3》 Причина. Що за притичина! — уживається для вираження здивування, невдоволення, розгубленості і т. ін. з приводу чогось несподіваного чи незрозумілого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. притичина — ПРИГО́ДА (подія, що трапляється, зокрема, під час подорожі, часто пов'язана з ризиком, небезпекою тощо), ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., заст., АВАНТЮ́РА (АВАНТУ́РА) заст.; ПОХОДЕ́НЬКИ розм. (п'яні пригоди). Словник синонімів української мови
  7. притичина — Прити́чина, -ни; -чини, -чин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. притичина — ПРИТИ́ЧИНА, и, ж., розм., заст. 1. Перешкода, завада. — Для мене нема і не буде ніякої притичини, щоб одвідать тебе й нагодувати (Н.-Лев., II, 1956, 235); Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович, та якось викрутивсь. Словник української мови в 11 томах
  9. притичина — Притичина, -ни ж. 1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина. Левиц. Пов. 176. 2) Приключеніе. Левиц. Пов. 28. Коли б не було нам якої притичини. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка