притупувати

ПРИТУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без дод.

1. Стукати, вдаряти ногою об підлогу, землю, виконуючи якусь дію.

[Капуста:] Та що я католик, чи бусурман, Щоб на весіллі та не танцював! (Іде на середину й починає притупувати) (І. Кочерга);

Катруся плавно йшла в танці, горда й висока, ледь притупуючи червоними чобітками (В. Кучер);

За ворітьми тим часом проходжувався коло саней крутоплечий вусатий підводчик, в кожусі до п'ят, наче штук десять облуплених баранів на ньому повисло. Ходив, похмуро притупував чобітьми (О. Гончар);

Соломка озувається .. Гордість розпирає її груденята, Соломка, притупуючи, проходжується туди-сюди по хаті, навіть руки в боки бере. Чим не дівка! (Є. Гуцало);

// Дуже сердитися на кого-небудь, виявляючи свій гнів стуканням ногами об підлогу.

Коли Векла побігла до діда й дід нагримав на нього, притупуючи, ногами, Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Грицько Григоренко);

Марійка верещить на весь двір, підстрибує, Онуфрій .. притупує ногою (П. Колесник).

2. Супроводжувати яку-небудь дію (перев. звучання музики, спів) стуканням ногою (ногами) в такт цій дії.

Цікаво дивитись на Остапа, коли він виконує котрусь з своїх жартівливих пісень. В цей час він притупує і рухами всього тіла супроводить музику (Ф. Бурлака);

Пишаючись із своєї ролі музиканта, цілком захоплений грою, він легко, у такт робив порухи плечима, вигинався всім тілом, притупував ногами (Г. Коцюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

притупувати

Значення в інших словниках