притікати
ПРИТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.
1. тільки 3 ос. Рухаючись плином, надходити куди-небудь, наповнювати собою щось (про рідину).
2. перен. Постійно, безперервно прибувати куди-небудь (про людей).
В Ростово-Суздальську землю притікало населення з інших земель, зокрема з Придніпров'я (з наук. літ.).
3. перен., рідко. З'являтися, приходити куди-небудь, до когось.
[Перун (до Рябини):] Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- притікати — притіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- притікати — -аю, -аєш, недок., притекти, -ечу, -ечеш, док. 1》 тільки 3 ос. Рухаючись плином, надходити куди-небудь, наповнювати собою щось (про рідину). 2》 перен. Постійно, безперервно прибувати куди-небудь (про людей). 3》 перен., рідко. З'являтися, приходити куди-небудь, до когось. 4》 зах. Обіцяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притікати — ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
- притікати — ПРИТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. тільки 3 ос. Рухаючись плином, надходити куди-небудь, наповнювати собою щось (про рідину). 2. перен. Постійно, безперервно прибувати куди-небудь (про людей). Словник української мови в 11 томах