притікати

ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. ненадовго); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (часто). — Док.: прийти́, надійти́, прилі́зти, припливти́ (приплисти́), припли́нути, привали́ти, притекти́, показа́тися. Сходились дівчата частенько до Марусі, а парубки приходили, як звичайно, непрошені (П. Куліш); Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт (Леся Українка); — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо, нерадий (М. Коцюбинський); "Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.." "Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав" (пісня); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко); (Перун:) Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко); Ніколи так рано не ходив (Славко) до Краньцовської, через те не мав відваги в непривичній порі показуватися до неї (Лесь Мартович); (Тетяна:) А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський). — Пор. I. 1. прибу́ти.