причарований
ПРИЧАРО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до причарува́ти.
– Причарована дівчина, – воркотів сам собі боярин, виходячи з намета. – Причарована, не інакше! (І. Франко);
Семен чув Софійчин голос і йшов на нього, як причарований голодний пес (Л. Смілянський).
(1) Мов (як, на́че і т. ін.) причаро́ваний – наче під впливом чарів.
А чи мало ж то було парубків, що ходили за Химою, мов причаровані? (Марко Вовчок);
Діти сиділи та слухали, наче причаровані, й дивились на Гапуню, як на наймудрішу людину в світі (Грицько Григоренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причарований — причаро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- причарований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до причарувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причарований — Причаро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- причарований — ПРИЧАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причарув́ати. — Причарована дівчина, — воркотів сам собі боярин, виходячи з намета. — Причарована, не інакше! (Фр., VI, 1951, 104); Семен чув Софійчин голос і йшов на нього, як причарований голодний пес (Сміл. Словник української мови в 11 томах