причарований
ПРИЧАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причарув́ати.
— Причарована дівчина, — воркотів сам собі боярин, виходячи з намета. — Причарована, не інакше! (Фр., VI, 1951, 104);
Семен чув Софійчин голос і йшов на нього, як причарований голодний пес (Сміл., Зустрічі, 1936, 44).
Мов (як, на́че і т. ін.) причаро́ваний — наче під впливом чарів.
А чи мало ж то було парубків, що ходили за Химою, мов причаровані? (Вовчок, І, 1955, 50);
Діти. сиділи та слухали, наче причаровані, й дивились на Гапуню, як на наймудрішу людину в світі (Григ., Вибр., 1959, 309).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причарований — причаро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- причарований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до причарувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причарований — ПРИЧАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до причарува́ти. – Причарована дівчина, – воркотів сам собі боярин, виходячи з намета. – Причарована, не інакше! (І. Франко); Семен чув Софійчин голос і йшов на нього, як причарований голодний пес (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
- причарований — Причаро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)