1. Словник української мови у 20 томах

причаровувати

ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.

1. заст. За уявленнями традиційної народної культури – чарами привертати когось до кого-небудь, викликати кохання до когось.

Капосні дівчата як тільки не збиткуються над нашим братом? Яким зіллям і корінням не причаровують хлопців? (М. Стельмах);

Назва рослини [любистку лікарського] зв'язана з приписуваною їй властивістю причаровувати молодих людей (з наук. літ.);

Не дозволю вдови брати, Вдова вміє чарувати: Чарувала мужа свого, Причарує сина мого! (з народної пісні);

Люди по селу почали гомоніти: причарувала Христя Хведора та й глузує з нього (Панас Мирний).

2. також зі сл. до себе. Викликати до себе потяг, симпатію, любов.

Так світила [Орися] йому в душу і причаровувала його до себе, що він відчував на собі її погляд (Григорій Тютюнник);

Причаровував Шумський глядача вже самою своєю появою на сцені (Остап Вишня);

[Мар'яна:] Причарував ти мене, Сербине! Зроби так, щоб я забула тебе (С. Васильченко);

// перен. Привертати чию-небудь увагу, полонити красою, принадністю і т. ін.

На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Л. Глібов);

Грузія причарувала поета, як причаровувала вона своєю природою, вдачею свого свободолюбного, рицарського й щирого народу вже не одне покоління поетів (Л. Первомайський);

// перен., кого чим, до кого – чого. Примушувати кого-небудь любити когось або щось; розкривати кому-небудь красу, принадність когось або чогось.

Там живописці славетні мистецтвом мене причарують, Славні різьбярські дива очі мої прикують... (М. Зеров);

– Лютий кат – моя жорстока доля. Ні до кого з усього цвіту нашого лицарства, ні до кого з них не причарувала мого серця, а причарувала моє серце до чужого, до ворога нашого (О. Довженко).

(1) Мов (ні́би, як і т. ін.) причарува́в хто, що кого – хто-небудь полонив (що-небудь полонило) чиюсь увагу, почуття, думки.

Жінку цю ніби причарувала струнка дівоча постать в ясно-сірій шовковій сукні (Ю. Шовкопляс);

З того часу поле як причарувало його (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причаровувати — (чарами приваблювати когось) привернути, причаклувати. Словник синонімів Полюги
  2. причаровувати — причаро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. причаровувати — (кого) прилюбляти; (до себе) привертати, приворожувати; (серце) полонити. Словник синонімів Караванського
  4. причаровувати — див. прихиляти Словник синонімів Вусика
  5. причаровувати — -ую, -уєш, недок., причарувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 заст. За упередженими уявленнями – чарами привертати когось до кого-небудь, викликати кохання до когось. 2》 також зі сл. до себе. Викликати до себе потяг, симпатію, любов. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. причаровувати — ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. причаровувати — Причаро́вувати, -ро́вую, -вуєш; -ро́вуй, -вуйте; причарува́ти, -чару́ю, -ру́єш; причару́й, -ру́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. причаровувати — ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. заст. За марновірними уявленнями — чарами привертати когось до кого-небудь, викликати кохання до когось. Капосні дівчата як тільки не збиткуються над нашим братом?... Словник української мови в 11 томах