причина

ПРИЧИ́НА, и, ж.

1. Явище, яке зумовлює або породжує інше явище; протилежне наслідок.

Смерті не буде без причини (Номис);

Ніколи від страшної катастрофи, що була причиною смерті її мужа і пожару двора, вона не мала спокою (І. Франко);

Ярина захворіла. Звичайно, першою причиною цього була старість, літа, але найбільше важило, мабуть, те, що почалась осінь, негода, сльота (С. Скляренко).

2. Підстава, привід для яких-небудь дій, учинків.

– Ви думаєте, справді у мене живіт болів? То я тілько так удавав.., щоб знайти причину вискочити з хати (Панас Мирний);

Це була непередавана мовчазна дуель двох трудівників, що глибоко люблять один одного, двох чесних і благородних людей, в яких у повсякденному житті було, на жаль, безліч причин не бути ні лагідними, ні добрими (О. Довженко);

// Спонукання, міркування, мотиви, що спричинюють які-небудь учинки.

– Ти знаєш лучче всіх причину, Чого Еней приплив к Латину І біля Тибра поселивсь (І. Котляревський);

Час був тривожний, черниця ж мала свої причини поспішати (І. Микитенко).

3. заст. Непередбачений випадок, скрутні обставини.

– А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться .. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Горе, нещастя.

Сталася Кирикові велика причина: умерла, саме в жнива, дитина (з казки);

– Чого ти топишся, дівча? Скажи: яка тобі печаль? Яка вчинилася причина? (С. Руданський).

4. заст. Провина.

– Не озветься [коханий] до своєї Любої дівчини, – Він німий лежить, холодний з моєї причини (Леся Українка).

5. розм. За уявленнями традиційної народної культури – хвороба, заподіяна чаклунством.

Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! (Т. Шевченко);

А баба й рада: як почне розказувать .. про усякі заговори од усякої причини і на людях, і на худобі (Дніпрова Чайка).

(1) Без [будь-яко́ї (найме́ншої і т. ін.)] причи́ни – безпричинно.

Без причини я сміюсь, Без причини гірко плачу (І. Франко);

Кидався [Бідочуків] на людей з сокирою, заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі, ні сіло ні впало (Г. Хоткевич);

Серцю без причини радісно стає (М. Стельмах);

(2) З причи́ни якої (чого); Чере́з причи́ну яку – на підставі чогось, через щось.

Я чув, що Ви з певних причин одмовляєтесь од тої посади (М. Коцюбинський);

– З причини такого дійсно сумного випадку я і зосталась сьогодні дома і нікуди не поїхала (Г. Хоткевич);

Ви розповідали мені план одної драми, що здався мені надзвичайно цікавим і оригінальним. Ви сказали, що дійсно мусили “скрутити голову” планові через незалежні від Вас причини (Леся Українка);

(3) Причи́на нахо́дить (на кого) – хто-небудь перебуває в неврівноваженому стані, неадекватно поводиться; у кого-небудь стався напад психічної хвороби.

Санчо підвівся, лютий-прелютий, що його так безвинно побито, і вирішив на козопасові серце своє зігнати: то він, мовляв, у всьому винен, бо не сказав їм загодя, що на того чоловіка причина находить, а якби був сказав, то вони б уже малися на бачності (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

причина

Значення в інших словниках