причинок
ПРИЧИ́НОК, нку, ч., зах.
1. Додаток, доповнення.
Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: – Можуть нас люди про щось підозрівати (Л. Мартович);
Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (М. Коцюбинський);
В р. 1900 я подав у “Записках наукового товариства ім. Шевченка” ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (І. Франко).
2. діал. Причина.
Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причинок — Причи́нок: При́чинок: — додаток (до питання, проблеми) [47] — додаток, доповнення [44-1;54] — стаття, розвідка [46-2] Словник з творів Івана Франка
- причинок — причи́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- причинок — див. причина Словник синонімів Вусика
- причинок — -нку, ч., діал. 1》 Додаток, доповнення. 2》 Причина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причинок — Знадібок, додаток, дописка, заувага, спостережа, див. нотатка, матеріял Словник чужослів Павло Штепа
- причинок — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
- причинок — ПРИЧИ́НОК, нку, ч., діал. 1. Додаток, доповнення. Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: — Можуть нас люди про щось підозрівати (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- причинок — Причинок, -нку м. Причина. Коптський... зробивсь причинком зла. К. Дз. 88. Словник української мови Грінченка