1. Словник української мови в 11 томах

причинок

ПРИЧИ́НОК, нку, ч., діал.

1. Додаток, доповнення.

Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: — Можуть нас люди про щось підозрівати (Март., Тв., 1954, 301);

Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (Коцюб., III, 1956, 48);

В р. 1900 я подав у «Записках наукового товариства ім. Шевченка». ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (Фр., XVI, 1955, 429).

2. Причина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинок — Причи́нок: При́чинок: — додаток (до питання, проблеми) [47] — додаток, доповнення [44-1;54] — стаття, розвідка [46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. причинок — причи́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. причинок — див. причина Словник синонімів Вусика
  4. причинок — -нку, ч., діал. 1》 Додаток, доповнення. 2》 Причина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причинок — Знадібок, додаток, дописка, заувага, спостережа, див. нотатка, матеріял Словник чужослів Павло Штепа
  6. причинок — ПРИЧИ́НОК, нку, ч., зах. 1. Додаток, доповнення. Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: – Можуть нас люди про щось підозрівати (Л. Мартович); Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (М. Словник української мови у 20 томах
  7. причинок — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
  8. причинок — Причинок, -нку м. Причина. Коптський... зробивсь причинком зла. К. Дз. 88. Словник української мови Грінченка