1. Словник української мови в 11 томах

причинність

ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до причи́нний¹

2. філос. Необхідний зв’язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки).

В. І. Ленін на величезній кількості прикладів і фактів розкривав об’єктивний характер причинності в усіх галузях життя (Укр. іст. ж., 2, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинність — причи́нність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. причинність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до причинний I. 2》 філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. причинність — ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до причи́нний¹. 2. філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки). Словник української мови у 20 томах
  4. причинність — Поняття, яке у філософії означає спосіб пояснення буття згідно з 4 принципами: матеріальним, формальним, діючим (рушійним) і цільовим (Арістотель); форма загальної і необхідної взаємозалежності явищ (думок), які виникають в дійсності, виражають їх взаємозв'язок відношенням причинності. Універсальний словник-енциклопедія
  5. причинність — ПРИЧИННІСТЬ, каузальність (від лат. causa — причина) — один із моментів універсального зв'язку предметів і явищ світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами — причинами — інших — наслідків. В античній філософії вчення про... Філософський енциклопедичний словник
  6. причинність — Причи́нність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)