пришелець
ПРИШЕ́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.
Захожа, чужа людина; той, хто прибув з іншого місця.
Як то мені, мати, не хотілося У чужій стороні пробувати: Будуть мене люди знати. Будуть мене пришельцем називати! (з думи);
Звівши голови, з подивом дивляться пінгвіни на небачених пришельців (О. Довженко);
// розм., рідко, також перен. Гіпотетичний мешканець іншої планети, який прилетів на Землю; інопланетянин.
Інопланетники, пришельці з інших світів, не інакше, як вони десь блукають поблизу! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пришелець — прише́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пришелець — див. прибулий моск. приходько Словник чужослів Павло Штепа
- пришелець — ПРИБУ́ЛЕЦЬ (захожа, нетутешня людина), ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИШЕ́ЛЕЦЬ рідше, ПРИХІ́ДЕЦЬ (ПРИХО́ДЕЦЬ) розм., ПРИХО́ДЕНЬ розм., ПРИХІ́ДЬКО (ПРИХО́ДЬКО) розм. Будити князя для двох прибульців з Києва, гостей нежданих і досить дивних, ніхто не захотів (П. Словник синонімів української мови
- пришелець — ПРИШЕ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Захожа, чужа людина; той, хто прибув з іншого місця. Як то мені, мати, не хотілося У чужій стороні пробувати: Будуть мене люди знати. Будуть мене пришельцем називати! (Думи.., 1941, 134); Мічурін грізно дивився на пришельця, ледве приховуючи радість (Довж., І, 1958, 458). Словник української мови в 11 томах