1. Словник української мови у 20 томах

прищуватий

ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е.

З прищами, укритий прищами.

Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (В. Козаченко);

В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (П. Козланюк);

// перен., розм. Укритий пухирцями (про скло, скляні вироби).

Зимне сонце .. намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла (І. Нечуй-Левицький);

Митрич .. любовно погладив шорсткою долонею прищувату пляшку по гладенькій шийці (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищуватий — прищува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прищуватий — -а, -е. З прищами, вкритий прищами. || перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прищуватий — Прищува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. прищуватий — ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл. Словник української мови в 11 томах
  5. прищуватий — Прищуватий, -а, -е Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19. Словник української мови Грінченка