1. Словник української мови в 11 томах

прищуватий

ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами.

Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62);

В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл., Щури.., 1956, 255);

// перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби).

Зимне сонце.. намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла (Н.-Лев., II, 1956, 242);

Митрич.. любовно погладив шорсткою долонею прищувату пляшку по гладенькій шийці (Панч, II, 1956,70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищуватий — прищува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прищуватий — -а, -е. З прищами, вкритий прищами. || перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прищуватий — ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, укритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (В. Козаченко); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (П. Словник української мови у 20 томах
  4. прищуватий — Прищува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прищуватий — Прищуватий, -а, -е Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19. Словник української мови Грінченка