прищуватий
прищува́тий
-а, -е.
З прищами, вкритий прищами.
|| перен., розм. Вкритий пухирцями (про скло, скляні вироби).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прищуватий — прищува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- прищуватий — ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, укритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (В. Козаченко); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (П. Словник української мови у 20 томах
- прищуватий — Прищува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прищуватий — ПРИЩУВА́ТИЙ, а, е. З прищами, вкритий прищами. Блідий, з прищуватим лобом і огненно-рудим, як смолоскип, волоссям, говорив він тихим, скрадливим голосом (Коз., Гарячі руки, 1960, 62); В кутку огрядний, прищуватий Чапара чистить ганчіркою довгий ніж (Козл. Словник української мови в 11 томах
- прищуватий — Прищуватий, -а, -е Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19. Словник української мови Грінченка