1. Словник української мови у 20 томах

приязнь

ПРИ́ЯЗНЬ, і, ж.

1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна).

Степи, гори чи діброви – Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (П. Грабовський);

Княгині просто чомусь подобалась ця дівчина, щось у ній викликало приязнь, довіру (С. Скляренко).

2. Привітне ставлення до кого-небудь.

Двері мені відчинив сам Кірхнер. Обличчя його світиться незвичайною приязню (П. Колесник).

3. Потяг до чого-небудь; уподобання.

Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський);

Саїд ладен був відмовитись від своєї приязні до портретів, аби тільки не бути з Любкою віч-на-віч (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приязнь — при́язнь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. приязнь — Прихильність, доброзичливість, симпатія, дружба, любов; товаришування. Словник синонімів Караванського
  3. приязнь — -і, ж. 1》 Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). 2》 Привітне ставлення до кого-небудь. 3》 Потяг до чого-небудь; уподобання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приязнь — ДРУ́ЖБА (відносини, побудовані на взаємній прив'язаності, спільності інтересів, поглядів), БРА́ТСТВО, БРАТЕ́РСТВО, ТОВАРИШУВА́ННЯ, ТОВАРИ́СТВО, ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, ПРИ́ЯТЕЛЬСТВО, ПРИ́ЯЗНЬ, ПОБРАТИ́МСТВО, БРАТА́ННЯ (вияв дружніх почуттів); ПРИЯТЕЛІ́ЗМ жарт. Словник синонімів української мови
  5. приязнь — При́язнь, -ні, ні, -зню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. приязнь — ПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. 1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). Степи, гори чи діброви — Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (Граб. Словник української мови в 11 томах
  7. приязнь — Приязнь, -ні ж. Пріязнь, дружба. Чи в приязні кого зрадив? Чуб. V. 233. Словник української мови Грінченка