1. Словник української мови у 20 томах

приємність

ПРИЄ́МНІСТЬ, ності, ж.

1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін.

Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша приємність для мене (М. Коцюбинський);

Всі здавалися милими, хорошими і говорили один одному тільки приємності (І. Багмут);

// Почуття задоволення, втіхи, насолоди і т. ін.

Гомін задоволення пішов по слухачах. Щоб розтягнути приємність, Микола в цьому місці перервав розповідь і заходився розкурювати погаслу люльку (В. Гжицький);

[Артур:] Одверто кажучи, я ніколи не відчував приємності від зустрічі з цими людьми (В. Собко);

// ірон. Те, що викликає незадоволення, неприємність.

Сю ніч цілісіньку якийсь пароход [пароплав] простояв коло Ореанди, не зважуючись посунутись ні сюди, ні туди в тумані – ото ще также приємність! (Леся Українка);

Голова була трохи тяжка, і ціле тіло було ліниве. От тобі приємності невиспаної ночі! (О. Маковей).

2. Те, що викликає симпатію, прихильність.

“Сей Шелевило-брехунець, – дума Хапко, – .. має в собі приємність”... (Марко Вовчок);

Гашіца, спершись на бочку, не спускала ока зі свого милого, немов розкошувала його приємністю (М. Коцюбинський);

// Відчуття симпатії; прихильність.

Цей острах, що він всмоктав в себе безліччю дрібниць від впливу обивательщини, нараз зник і натомість його обійняла .. приємність до цього чоловіка (Олесь Досвітній).

3. Розвага.

Він покинув столицю з її приємностями і забавами, покинув навіть школу (І. Франко);

Колись він бридився скупістю, і не один гріш, кинений на дрібну приємність або позичений безповоротно приятелеві, – тепер .. пригнітав його (Н. Кобринська);

Діти прирекли вчителеві, що будуть чемні, прогулянка до лісу була одною з найбільших приємностей шкільних (С. Ковалів).

Ма́ти приє́мність див. ма́ти²;

Роби́ти (справля́ти) / зроби́ти (спра́вити) приє́мність див. роби́ти.

○ (1) З приє́мністю; Не без приє́мності у знач. присл. – з почуттям задоволення, втіхи, насолоди.

Марат Крицевий ішов вулицею і з приємністю слухав, як стукають закаблуки його міцних солдатських черевиків (С. Журахович);

Не встигла жінка слова сказати йому на заперечення, як він раптом обняв її і поцілував. Кріпко і, як видно, не без приємності (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приємність — приє́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. приємність — фр. задоволення, втіха, радість, насолода <н. з приємністю>. Словник синонімів Караванського
  3. приємність — див. радість Словник синонімів Вусика
  4. приємність — -ності, ж. 1》 Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. || Почуття задоволення, втіхи, насолоди і т. ін. || ірон. Те, що викликає незадоволення, неприємність. Мати приємність у сполуч. з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. приємність — ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ (почуття і вияв доброзичливості до когось, чогось), ПРИ́ЯЗНЬ, СИМПА́ТІЯ, ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ, ПРИВ'ЯЗАНІСТЬ, ПРИЗНА́ННЯ рідше, ПРИЄ́МНІСТЬ рідше, ПРИВІТНІСТЬ, ПРИВІТ розм., ПРИВ'ЯЗА́ННЯ діал.; ФАВО́Р книжн., заст. Словник синонімів української мови
  6. приємність — Приє́мність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. приємність — ПРИЄ́МНІСТЬ, ності, ж. 1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша приємність для мене (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. приємність — Приємність, -ности ж. 1) Пріятность. 2) Удовольствіе. Словник української мови Грінченка